ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ
МЕТОДІВ НА УРОКАХ МИСТЕЦТВА
Олексій Кульчицький, вчитель мистецтва Заваллівський
ліцей- мистецька школа.
Рецепт вчительського
щастя:
Візьміть чашу терпіння,
Налийте туди повне
серце любові,
Вкиньте дві пригорщі
щедрості,
Хлюпніть туди ж гумору,
Посипте добром,
Додайте якомога більше
віри,
І все це добре
перемішайте.
Пізнати і навчити
дитину - у цій складній справі немає готових рецептів. Але вважаю, що
насамперед треба зрозуміти дитину як особистість, розгледіти її індивідуальні
особливості.
"Прив'язуючи"
навчальні завдання до життєвого досвіду дитини, використовуючи сучасні
технології досягаю поставленої мети самореалізації кожної дитини.
Котрий
рік навчаю дітей та щоразу навчаюся від них сам. Тому успіх своєї педагогічної
праці вбачаю у постійному спілкуванні з дітьми, у взаємній любові вчителя і
учня, у вмінні "запалити" дітей до роботи. Працюючи за системою
розвивального навчання, прагну не робити поділу між дітьми на сильних і слабих,
а вчу їх цінувати свою працю та намагатися виконувати її якнайкраще.
Нова програма з музичного мистецтва дозволяє
вчителю, спираючись на кращі зразки митців української та світової культури,
розвивати здібності учнів сприймати, відчувати і розуміти чудове. На
своїх уроках учитель формує різні компетенції учнів, готує їх до життя. І нові
методи, які він використовує на уроці можуть допомогти йому в досягненні мети.
Звертаючись на уроках
музики до методів інтерактивного навчання, вчитель може залучити дітей до
активної творчої діяльності. Їх застосування
залежить як від теми, так і від навчальної інформації конкретних уроків,
термінів та понять, які необхідно засвоїти. За допомогою методів інтерактивного
навчання вчитель може швидко й якісно
перевірити знання дітей, цікаво розпочати нову тему, використовуючи гру
підвести підсумок уроку.
Інтерактивні методи – форма навчання, у
процесі якого учні і вчитель перебувають у режимі бесіди, діалогу між собою. Це
співпраця, взаємонавчання: вчитель – учень, учень – учень. При цьому вчитель і
учень – рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання. Інтерактивна взаємодія
виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї
думки над іншою. Під час такого
спілкування учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми,
критично мислити, ухвалювати обґрунтовані рішення.
Науковцями
і практиками визнано, що отримання знань, формування вмінь і навичок, розвиток
особистісних якостей, набуття певних компетентностей особистості учня є
найефективнішими, якщо в освітньому процесі використовують інтерактивні форми і
методи.
За
допомогою інтерактивних технологій учні мають змогу: аналізувати навчальну
інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу й у такий
спосіб зробити засвоєння знань доступнішим;
навчитися формулювати власну думку, правильно її
висловлювати, доводити власну позицію, аргументувати й дискутувати;
• навчитися
слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;
• моделювати
різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення
в різні життєві ситуації, їх моделювання;
• вчитися
будувати конструктивні взаємини у групі, уникати конфліктів, розв’язувати їх,
шукати компроміси, прагнути діалогу та консенсусу;
• розвивати
навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.
Виокремлюють
такі принципи інтерактивного навчання:
• Принцип
активності. Для досягнення поставлених цілей кожен учень має брати активну
участь у процесі спілкування і активно взаємодіяти з іншими.
• Принцип
відкритого зворотного зв’язку. Забезпечення можливості висловлення учасниками
групи думок, ідей чи заперечень щодо поставлених завдань. Саме завдяки активному
використанню зворотного зв’язку учасники групи дізнаються, як інші люди
сприймають їхню манеру спілкування, стиль мислення, особливості поведінки.
• Принцип
експериментування. Забезпечення активного пошуку учнями нових ідей і шляхів
вирішення поставлених завдань. Цей принцип дуже важливий і як зразок стратегії
поводження в реальному житті, і як поштовх до розвитку творчості й ініціативи
особистості.
• Принцип
довіри у спілкуванні. Саме на це спрямовано спеціальну організацію групового
простору в ході проведення занять: зазвичай використовуваний у роботі прийом
розташування учня і вчителя по колу обличчям одие до одного, для того щоб
змінити в учнів стереотипну установку й уявлення про те, як повинні проводити й
організовувати заняття і яку роль у них має відігравати вчитель.
• Принцип
рівності позицій. Він означає, що вчитель не прагне нав’язати учням своєї
думки, а діє разом та нарівні з ними. Своєю чергою, кожен учень має змогу
побувати у ролі організатора, лідера.
Огляд
інтерактивних методів
Далі подано
докладніший опис деяких методів, які забезпечують активну участь і взаємодію
учасників одне з одним і з учителем:
• відпрацювання
навичок;
• робота
у групах;
• інтерактивні
презентації;
• дискусії;
• мозкові
штурми;
• рольові
ігри;
• аналіз
історій і ситуацій.
Відпрацювання навичок включає такі етапи:
• докладне
пояснення учасникам алгоритму дій;
• демонстрування
прикладу, як виконувати ці дії;
• відпрацювання
запропонованої послідовності дій у парах (малих групах);
• демонстрування
однієї-двох пар/груп (за бажанням);
• підтримка,
констатація успіхів учасників;
• закріплення
досвіду в домашніх завданнях, на наступних заняттях.
Першим
кроком у процесі вправляння навичок є докладне пояснення учням суті навички,
виклад ситуацій, у яких вона може застосовуватися.
Демонстрування навички може здійснити тренер або
підготовлені волонтери, інколи її може замінити відеодемонстрація.
Після того як навичка озвучена і наочно показана,
інші учасники повинні отримати можливість почергово відпрацювати цю навичку. Це
можна зробити в парах, трійках чи малих групах, щоб кожен учасник встиг
повправлятися.
Прищепити дітям
любов до музики, навчити їх виразно і свідомо співати нескладні пісні на слух
та по нотах, розвинути творчу активність, виховати здатність емоційно сприймати
музику — основне завдання, визначене новою програмою з музики .
Обов’язковою
є робота з трьох видів музичного виховання: співу (хоровий спів, сольфеджіо),
музичної грамоти і слухання музики, а також вивчення пісень, виконання вправ.
Найперше
на що я звертаю увагу це те, що учні повинні набути початкових вокально-хорових
навичок: виробити правильну співацьку поставу, вміння користуватись диханням,
легким, округленим звуком, чіткою дикцією, співати всім класом в унісон чисто і
злагоджено. Ці навички виробляються під час розучування пісень і вправ.
До пісень
проектуємо зображення, в яких наочно відбито найістотніше щодо змісту тексту та
характеру музики пісні. Тому треба пропонувати
учням не тільки розглядати малюнки, а й виділяти в них основне, що пов'язане з
художнім змістом музики. Робота з малюнками повинна проводитись на різних
етапах розучування пісні. Ілюстрування допоможе учням краще зрозуміти зміст
тексту і запам'ятати пісню. Це деякою мірою сприятиме її виразному виконанню.
Більшість пісень в класі розучуємо на слух, з голосу Використовуючи цю форму
роботи, треба прагнути максимально свідомого засвоєння художнього образу пісні.
Вся технічна робота над художнім виконанням на всіх стадіях вивчення пісні
повинна бути спрямована на виразне і емоційне виконання кожного куплета.
Для розучування пісні
на слух використовую такі етапи роботи:
1. Ознайомлення з піснею:
а) вступне
слово про пісню,
б) художній
показ пісні,
в) бесіда
про виконану пісню.
2. Засвоєння
літературного тексту.
3. Розучування
мелодії і вироблення виразного співу.
4. Закріплення
і повторення.
До
більшості пісень подаю допоміжні матеріали (запитання, пояснення щодо характеру
та змісту), які можна використати для вступної чи аналітичної бесід у процесі
ознайомлення з твором. Бесіда про пісню, про її характер повинна бути короткою,
емоційною за змістом( метод « Мікрофон»).
Прослухавши
пісню, разом з дітьми робимо аналіз засобів музичної виразності, доступних
розумінню дитини.
Розбір
твору бажано побудувати у такий спосіб, щоб показати, як ті чи інші елементи
музичної мови (темп — швидкий, повільний; динаміка — голосно, тихо; характер
мелодії — маршовий, наспівний, танцювальний тощо) допомагають відтворити
ідейно-художній задум у музиці. Скажімо, про музику
«Пісні Лисички» сказано, що вона весела, життєрадісна. Але до цього висновку
діти повинні прийти в процесі розбору твору за допомогою навідних запитань.
Здебільшого мелодію пісні розучують по фразах, потім їх об'єднують. Швидкі
мелодії бажано спочатку вивчати в дещо уповільненому темпі.
Уже
з перших уроків роботи над піснею по можливості добиваюся грамотного і
виразного виконання пісні, спираючись на її художній зміст. Так поступово в
роботі над піснею учні привчаються до вдумливого розуміння її змісту, що дає
можливість кожний куплет виконувати різноманітно, відповідно до тексту( метод
проблем).
У
процесі розучування і повторення пісні намагаюсь урізноманітнювати способи її
виконання. Співати можна всім класом, групами або поодинці.
В репертуарі для
молодших школярів є ряд пісень, які можна поєднати з рухами під музику. Це —
«Танець маленьких каченят» (імітація
каченят - помахування крильцями, дзьобиками), «Новорічна» (рухи на місці: плескання, легкі притупи або
хоровод навколо ялинки), українська народна пісня «Веселі гуси» (показ рухами
змісту пісні).
Важливе
значення для розвитку активного музичного слуху і самостійності має спів без
інструментального супроводу. Зважаючи на це, я систематично застосовую
акапельний спів при повторенні нескладних для інтонування пісень і вправ.
Головним
у розділі «Музична грамота та практичні навички з сольфеджіо» є вироблення
початкових навичок співу по нотах, розвиток музичного слуху і мислення. Усі
відомості з музичної грамоти тісно пов'язані з хоровим співом, із слуханням та
розбором музичних творів.
Після
ознайомлення із нотним записом тривалосгей нот, значна увага приділяється
матеріалові для сприйняття і закріплення ритмічних уявлень. З цією метою
використано такі засоби; ритмічні вправи, за допомогою яких учні пригадують
ритмічні рисунки знайомих пісень, ритмічні диктанти, ритмічний супровід до пісень
(вистукування і проплескування, або відтворення на ударних інструментах —
бубні, трикутнику тощо), рухи під музику, ритмічні одноголосі та двоголосні
вправи і канони.
. Для ритмічного
супроводу використовуємо ударні інструменти: маракаси, бубон, трикутник а також
дерев'яні палички і коробкиСлід домагатись, щоб ритмічний супровід не
заглушував спів.
Використовую
завдання, що мають на меті розвиток творчих здібностей та фантазії дітей. Це
приклади для самостійної ритмічної та мелодичної імпровізацій. До цього виду
робіт можна переходити лише тоді, коли учні вже
добре засвоїли поєднання восьмих і четвертних нот у
різних ритмічних зворотах та мають навички сольфеджування на тих звуках, що
пропонуються для мелодичної імпровізації. Практично уявляємо собі цю роботу
так. Спочатку вчитель роз'яснює і показує, як можна вирішити це завдання. Далі
пропонує учням зробити спробу самостійно скласти мелодію ланцюжком по фразах,
проспівати її, називаючи ноти, а потім зі словами' або дати правильну відповідь
на поставлене ритмічне запитання.
Слухання
музики відіграє велику роль у музично-естетичному вихованні дітей. Цей вид
занять допомагає прищепити любов до музики, сприяє вихованню художнього смаку
учнів. Навчити слухати і розуміти музику — одне із складних завдань. Молодші
школярі мислять конкретно, образно, вчителю слід про це пам'ятати і так
керувати навчальним процесом, щоб розвивати цей творчий напрям мислення і
фантазію учнів. Тому важливо спрямувати уяву дітей на розуміння музичних
образів, на розрізнення характеру, форми та деяких засобів музичної виразності
твору, що вивчається.
Для
слухання музики подано відповідний матеріал. Це малюнки, портрети композиторів,
короткі пояснення до окремих музичних творів
Після прослухування твору , як правило ми
намагаємось поділитися своїми враженнями та думками. Або проводимо у доступній
формі аналіз засобів виразності твору (темп, динаміка), його форми, тембру
(звучання окремих інструментів і оркестру, сольного і хорового співу),
музичного жанру (полька, марш, пісня). Дуже важливо, щоб в процесі розбору діти
зрозуміли, що ті чи інші засоби музичної виразності не випадкові у цьому творі,
а необхідні для того, щоб правдиво передати його зміст. Наприклад, веселий
танець вимагає швидкого темпу і голосного звучання, а колискова пісня —
повільного темпу і тихого звучання. На даному єтапі можливим є використання
таких інтерактивних технологій, як мозковий штурм або обговорення в групах з
подальшим озвученням одним учнем від кожної групи.
Для
активізації пізнавальної діяльності учнів постійно пропоную запитання і
завдання. Вони призначені для закріплення вивченого. ї х треба творчо
змінювати, залежно від розвитку учнів та засвоєння того чи іншого навчального
матеріалу.
Висновок
Усі методи,
які використовуються в процесі навчання музики в школі, повинні бути спрямовані
на те, щоб якнайбільше активізувати думку і творчу уяву дітей, домогтися
емоційного сприймання музики, навчити дітей співпрацювати і розвиватися .